1933-й рік… найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю нашого народу.
22 листопада в школі був проведений урок для учнів 9-10 класів «Схилімо голови в скорботі», який підготувала вчитель історії Рильчук С.Г. з бібліотекарем Шпитчук О.М.
Діти нагадали про ті страшні сторінки історії нашої держави, коли без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей.
Сьогодні ми впевнено можемо говорити, що це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Учасники заходу зачитали розповіді свідків того страшного голодного лихоліття, адже це – достовірне джерело правди про голодомор.
Тривожною була хвилина мовчання. Адже моторошно уявити мільйони зморених голодом людей України.
Також учні наголосили на тому, що хліб потрібно шанувати, адже колоски пшениці вважаються символом життя і перемоги над голодом.
А шкільний бібліотекар ознайомила учнів з літературою про Голодомор, яка є в бібліотеці.
Звертаючись до учнів школи, вчитель історії закликала усіх зберегти пам’ять про ці події і запалити свічку пам’яті 23 листопада о 16.00 год.
21 листопада українцями відзначається День Гідності і Свободи. Свято встановлене з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, а також вшанування патріотизму й мужності громадян. Це одне зі знакових державних свят у новітній історії України. Воно присвячене двом революціям в Україні – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору. Україна вже заплатила високу ціну за те, що обрала свободу. З вини російського агресора на сьогодні також втрачено тисячі українців, які загинули боронячи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність України. Тому в цей день проходять заходи зі вшанування пам'яті загиблих героїв.
Бібліотекарем підготовлена тематична книжкова виставка «Свобода, воля і честь понад усе», яку розташовано у бібліотеці. Оксана Михайлівна провела бесіду з учнями 10- х класів біля виставки та зазначає: «Майдан 2004 року та Революція Гідності 2013 року стали символами Свободи і Гідності українського народу. Українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Ми вшановуємо громадянський подвиг учасників Революції Гідності, увічнюємо пам’ять самовідданих українців, Героїв Небесної Сотні, які поклали свої життя у боротьбі за самовизначення нації, героїв-воїнів АТО, котрі загинули, захищаючи кордони та суверенітет нашої держави».
26 квітня 1986 рокусталася аварії на Чорнобильській АЕС. Це дуже великий термін. За цей час змінилося ціле покоління українців. Змінилася і сама країна, спочатку отримала незалежність, а сьогодні чималою ціною прокладає собі шлях в європейське майбутнє. Що важливо, за цей час змінилася сама Чорнобильська станція і навколишнє її зона відчуження. Якщо 32 роки тому це була зяюча рана на тілі України, яка несла велику небезпеку половині Європи, то сьогодні це вже зовсім не так. Замість дірявого саркофага над зруйнованим енергоблоком півтора року височить нове сучасне укриття, а для перетворення ЧАЕС в повністю безпечний об'єкт залишається внести буквально останні штрихи.
Що саме змінилося після насування Арки на станцію? Наприклад, радіаційний фон, який впав настільки, що незадовго до річниці на ЧАЕС навіть почали проводити екскурсії. Якщо раніше туристи могли вивчати тільки околиці, а вхід далі оглядового майданчика станції ім був замовлений, тепер обстановка дозволяє пускати їх і навіть у внутрішні приміщення. Звичайно, тільки із засобами захисту, але, тим не менше, різниця в наявності.
І цим ми зобов'язані новому укриттю, яке захистить українців і жителів інших країн на цілих сто років. Чомусь прийнято вважати, що за зведення Арки варто дякувати виключно іноземців, які працюють в Чорнобилі. Так, проект фінансувався 28 країнами, а займалися його європейці. Але при цьому якось не береться до уваги, що його реалізація стала можливою тільки завдяки українцям. Адже саме нашими руками виконані найважчі і небезпечні роботи, без яких всі розмови про новий укритті так і залишилися б розмовами.
У січні – травня 2013 року науковцями Відділу здорового способу життя було проведене дослідження «Ставлення молоді до здорового способу життя».
В опитуванні взяв участь
148 респондентів. Серед них 17% чоловіків та 83% жінок, з яких студентів було 84%, 12% працюючих та 4% тих, що мають іншу провідну діяльність.
Дослідження виявило, що
найбільш авторитетною думкою з приводу сповідування здорового способу життя є власна позиція молодої людини. На запитання «Чия думка є для Вас авторитетною щодо сповідування здорового способу
життя?» 59 % респондентів відповіли, що являються самі для себе авторитетом. 27% прислухаються до думки батьків, 9% до коханої людини, 3% звертають увагу на думку друзів. Жоден з респондентів не
вважає авторитетною думку викладачів.
Я думаю, що кожна людина, рано чи пізно, задумується над питаннями про цінність життя в загальному, а особливо особистого. Недарма в народі кажуть "Життя прожити, не поле перейти". Кожна людина, вона особлива, вона має свої бачення, свої можливості, свої цінності. У кожної, є свій неповторний шлях, який приготував для неї Бог, і який ніхто не зможе за неї пройти. На цьому шляху ми зустрічаєм і радість, і смуток. Але, як добре тій людині, що навіть із тяжких ситуацій виносить щось повчальне для себе. Та дивлячись на сучасний стан людських цінностей, які мають зовсім інше значення, чим ті, які вкладені в людину, як Боже творіння хочеться просто нагадати куди ведуть ці сучасні "дороги"? Це сльози, розчарування, депресії... Давайте ж нагадаємо про те, що ми є творіння Боже, створене за образом і подобою Його. Нагадаємо, що з самого початку в нас закладено добро, любов, мир, радість.
Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє
зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам'янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен,
який виріс і заглушив паросток.
Одне ж упало на добру землю, а зійшовши, вродило стократно. Це сказавши, закликав: «Хто має вуха, щоб слухати,— нехай слухає!»
Запитали ж учні Господа, що значить ця притча. А він відказав своїм учням, що їм дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим ці таємниці розкриваються у притчах, щоб
«дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли».
А притча ця означає ось що. Зерно — Боже Слово. Аті, хто край дороги,— люди, які слухають, а потім приходить диявол і забирає слова з їхнього серця, щоб не вірили вони й
не спасалися. А що на кам'янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно,— і за час випробування відпадають. А що впало між
терен,— це ті, хто слухає слово, але, перебуваючи в постійних клопотах за багатство, життєві розкоші,— і плоду вони не дають. Те ж, що на добрій землі,— це люди, що почули слово й бережуть його в
щирому й доброму серці,— і плід приносять вони в терпеливості.